ukraina_inkognita

ШУКАЮ ПОПУТНИКІВ. Одного або двох. Виїзд зранку у п'ятницю

Wed, 25 Nov 2009 12:15:45 GMT

Шукаю попутників за частку у пальному. Виїзд в п'ятницю о 6:30
Дводенний маршрут західною частиною Черкаської області:
Конельські Хутори (церква) - Петрівка (дер.церква) - Леськове (палац) - Монастирище (парк, залишки маєтку, костьол, ще можна подивитись) - Летичівка (церква) - Халаїдове (церква) - Дібрівка (маєток) - Велика Севастьянівка (водяний млин, з колесом, але вже працює від електродвигуна) - Мала Севастьянівка (церква) - Сичівка (дер.церква, 1896) - Черповоди (дер.церква) - Рижавка (мур.церква і костьол) - Собківка (дер.церква) - Дмитрушки (дер.церква) - Пугачівка (дер.церква) - Краснополка (дер.церква) - Родниківка (церква) - УМАНЬ
В Умані - переважно пам'ятки міста (історико-культурний заповідник "Стара Умань") і менше парк.
Поїздка робоча, для дослідження туристичних об'єктів регіону.

Програма включає два дні робочих і дві ночівлі. Якщо справимось швидше, тоді повернення у суботу ввечері (з деякими обмовками, обговоримо особисто). Ночівля в готелі: в Умані, Христинівці або на трасі Е-95 (по можливості недорогих)
Загальний кілометраж - понад 450 км
Автомобіль Mitsubishi Carisma

Маленков Роман
malenkov78@gmail.com
0509364428

Фото деяких об'єктів майбутньої подорожі:
Леськове

Дібрівка

Халаїдове

Водяні млини Поросся. Та церкви. Чому не їдемо?

Tue, 26 May 2009 05:34:12 GMT

Це один з найцікавіших маршрутів, які можна придумати у Київській області. Кам'яні водяні млини, збудовані у 19-му та на початку 20-го століттях за своєю архітектурно-естетичною ефектністю часто мало в чому поступаються західноукраїнським замкам. А у доповнені казкових краєвидів Росі взагалі заворожують. Плюс церква у Пархомівці - офіційно одна з найгарніших в Україні культових споруд, доповнена мозаїками Миколи Реріха та цілою купою таємничих знаків. Плюс один з найбільших (найдовших) мурованих храмів України - церква збудована поміщицею Трофимовою у селі Ромашки. Плюс унікальні дерев'яні церкви 18 століття у Шкарівці, Острові, Синяві і Бушево. Плюс обід поряд з романтичними руїнами на березі річки. Ну що ще потрібно для гарної подорожі?!)

1. Водяні млини

Городище-Пустоварівське. Млини 19 століття. Один з них ми відвідаємо. Він ще й досі працює (п'ять поверхів ременів, маховиків та інших механізмів, і всюди борошно). Один з найбільших млиново-господарських комплексів.

Колишній млин у селі Пугачівка (1909). Біля нього будемо обідати

А це величезний млиномонстр у селі Синява

А ще нам доведеться відкрити!!! (для себе та інтерпростору) величезний млин у селі Бушево.

2. Унікальні муровані церкви

Архітектурне диво у Пархомівці

Культовий гігант у Ромашках

3. Колекція дерев'яних унікумів 18 століття

Шкарівка, Острів, Синява, Бушево. Всі церкви поряд з Россю.

А ще буде Синявська страусова ферма та казкові краєвиди Божих гір (де загинув князь антів Бож). Це гріх пропустити. Я вже не кажу про ціну)

Програма подорожі

Забуті пам'ятки Черкащини. Вгадайте де

Fri, 22 May 2009 18:00:20 GMT

Ну як би так підказати?

Село пов'язане з Бугом, але на Гнилому Тікичі.
Звичайно ці стіни повинні були оберігати...

Для тих хто любить яблука...

Тут був козацький монастир...

Ковалівка - Ясногородка (через Пилипівку, Кожанку, Фастів, Томашівку)

Tue, 19 May 2009 16:34:50 GMT

1. Ковалівка - земля мрії.

Ковалівка тривалий час була звичайнісіньким радянським селом. Доки тут не оселилась родина Засух й не влаштувала тут резиденцію власної агрофірми "Світанок". З тих пір Ковалівка - земля мрії. Правда не для селян, які її населяють. Адже село не має навіть власного клубу й парубкувати хлопці йдуть до сусідніх, зовсім не омріяних сіл.

2. Церква Браницької у Пилипівці.

Однієї ночі власниці Білої Церкви, ще більше сотні населених пунктів та 100 тисяч кріпаків чоловічої статі, наснилося, що вона має, щоб спокутувати гріхи, збудувати 12 храмів. Й "гетьманша" виконала наказ. Михайлівська церква у Пилипівці (1836) одна з тих дванадцяти церков.

3. Гайдамацька "Пізанська" церква

Миколаївську церкву у селищі Кожанка збудували у 1758 році. За легендою її звів заможній мешканець Фастова, гайдамацький ватажок Швачка. Це чи не єдина пам'ятка, яку залишив по собі ватажок. Церква дуже цікава ще й тим, що після реконструкції її зруби залишились нахиленими в різні боки. Якби не фундамент, здається задній зруб вже давно завалився б.

4. Костьол і церква у Фастові

Фастівський костьол Воздвиження Чесного Хреста звели на початку ХХ століття. У місті він був далеко не першим, адже Фастів здавна був оплотом римо-католицької церкви на Придніпров'ї.

Покровська церква була збудована у 1740 році. Це типова козацька дерев'яна церква.

5. Палац монастир у Томашівці.

Палац у Томашівці на початку ХХ століття збудував місцевий магнат Хоєцький. В радянські часи він перебував у напівзруйнованому стані. Вже в період незалежності споруду викупили (чи взяли в оренду) ченці МП й влаштували тут монастир. Було зроблено розкішну реставрацію й палац став мабуть ще кращим, ніж був до революції.

6. Ясногородська страусина ферма.

Дерев'яні церкви Київщини)))

Mon, 11 May 2009 20:20:01 GMT

Бориспільський район, Рогозів, Миколаївська церква, 1905-06

Мандрівка Черкащиною. Від Гельмязова до Стеблева

Wed, 02 Jul 2008 09:30:14 GMT

Першим пунктом нашої подорожі було село Гельмязів (Золотоніський район, в 3 км від траси Київ-Золотоноша відразу після повороту на Канів). Ще в ХІХ ст. це було містечко. Від минулого статусу Гельмязова дещо залишилось. В першу чергу варто згадати велику муровану Троїцьку церкву, що була зведена у 1841 році (варто звернути увагу на дзвіницю з високим шпилем). Також у селі збереглись будівлі двох маєтків: панів Левицьких (у парку поряд із церквою) та панів Терлецьких (північно-східна околиця села, нині психоневрологічний диспансер).

Далі був їжджений-переїжджений нами Канів. Супер-краєвиди, унікальна історія, Тарасова гора, Канівський заповідник і, звичайно, одна з 19 пам’яток княжої доби – Успенський (Георгіївський) собор.

З Канева ми прямували у Черкаському напрямку, до великого села Мошни. В ХІХ столітті це було містечко, що належало спочатку Олександрі Браницькій (власниці Білої Церкви), а потім її дочці Єлизаветі – дружині відомого князя Михайла Воронцова. Завдяки цій родині в Мошнах з’явились суперпомпезна Преображенська церква (1840р., автор – відмий одеський архітектор Г.Торрічеллі) за архітектурою дуже схожа на Воронцовський палац у Алупці, великий костьол рідкісної для Придніпров’я архітектури (радянська влада як не старалася, але не змогла знищити велич цієї споруди). А ще, кажуть, у Мошнах є цікавий дерев’яний садибний будинок збудований Владиславом Городецьким.

У Мошнах ми повернули праворуч і через Байбузи та Старосілля попрямували до Млієва. Відразу за мостом через Вільшанку почалися чудові лісові краєвиди Мошногірського кряжу, а село Старосілля і зовсім нагадує типове Карпатське село – довжелезне, лісисте і на крутих пагорбах.

Мліїв – велике село відоме своєю дослідницькою селекційною станцією, заснованою у середині ХІХ століття родиною багатих промисловців Симиренків. Станція розташована на крайній західній околиці Млієва (хоча правильна назва Інститут помології АН України). На її території розбито великий і чудовий (як для цього регіону) парк. Тут збереглося чимало будівель ХІХ століття, зокрема будинок в якому жили Симиренки (1855 р.), в якому у 1926 році застрелили найвідомішого представника родини легендарних селекціонерів яблук і груш – Левка Платоновича. Нині у будинку музей.

Головне приміщення інституту помології (в минулому садівництва) звели у 1926 році. Будинок вражає – це не інститут – це справжній палац.

Поряд з парком збереглася невелика, але дуже симпатична родинна церква Симиренків.

Наступна наша зупинка – місто Городище. Тут зберігся ще один шедевр із спадку Воронових – неготична Михайлівська церква (1844 рік). Ну ніяк не вкладається в голові що ця культова будівля ніколи не була римо-католицькою. А ще вона нагадує декорацію для якогось дитячого фільму-казки.

Далі через Вільшану потрапляємо у Шевченкове (в минулому Кирилівка чи Керелівка). Саме тут провів дитячі роки Тарас Шевченко. Нині в Шевченковому розташований один з головних музеїв Шевченка, чи не головним експонатом якого є хата дяка (кажуть, що це реконструкція), в якій Тарас вчився.

По дорозі із Шевченкового до Будища якимось дивом зберігся старий вітряк. Судячи з його стану, ще кілька десятків років тому вітряк працював. А у Будищі розташований маєток пана Енгельгарда, в якому козачкував Тарас Шевченко. У одноповерховому палаці нині розміщена загальноосвітня школа. Навколо палацу розбито чудовий парк, чи не головною окрасою якого є два багатовікових дуби. В дуплі одного з цих дубів Тарас Шевченко, ніби-то ховався від пана.

Наступна наша зупинка – село Моринці (щоб дістатись суди, потрібно проїхати всю!!! Шампань). Саме тут народився Тарас Шевченко. На місці де стояла хата батьків (точніше діда) поета нині розташовано етнографічний музей. Саме село дуже мальовниче – пагорби, балки та яри.

У Моринському лісництві є величезний вольєр з дикими кабанами. Розташоване лісництво на виїзді із Моринців до Почапинців. Проминувши село Почапинці, в якому слід звернути увагу на шедевр радянської провінційної архітектури – будівлю загальноосвітньої школи з високою вежею, ми потрапили у Верещаки. В цьому селі збереглась колоритна дерев’яна церква – Покровська. Збудували цей храм у другій половині ХІХ століття, хоча можливо його лише перебудували, адже згідно “Сказаний...” Похилевича вона була ще у XVIII столітті.

Далі знову повертаємось у Почапинці і прямуємо у напрямку Лисянки, але за кілька кілометрів повертаємо праворуч до села Журжинці. Ніколи б не подумав, що хрестик на карті може виявитись великим кам’яним храмом, що був зведений ще у 1832 році. Цей майже еталон російського класицизму збудували на кошти надвірного радника Василя Протопопова, на честь Різдва Богородиці. Нині церква на реставрації, в радянські часи у ній був склад.

І знову повертаємось у Почапинці. Звідси наш шлях веде до Стеблева. Про казкові красоти долини Росі у цьому селищі, про музей Нечуя-Левуцького я вже розповідав. Цього разу у мене інша ціль – маєток Головинських, в якому зупинявся Адам Міцкевич. Розташований він на березі Росі поряд із музеєм-садибою Нечуя-Левицького та школою. Але знайти його непросто (від бібліотеки прямуйте стежкою, повз стіл з лавкою у хащі – метрів через 50 побачите двохповерховий садибний будинок). Від маєтку залишилось власне небагато – один садибний будинок та й той захаращений. Просто дивує невігластво місцевих жителів, які поголовно не знають або забули про існування будинку в якому деякий час перебував великий класик польської літератури, та місцевої влади, що довела маєток до теперішнього стану.

Наостанок хочеться сказати про загальну українську біду – старовинні церкви. Поряд із Стеблевом у селі Тараща доживають віку руїни дерев’яної церкви збудованої у 1862 році. У Судинах, що теж недалеко років шість тому звели нову цегляну церкву, але дерев’яну ХІХ століття розібрали, а у Пединівці дерев’яну церкву просто розвалили. І стільки ще таких прикладів...

Значно більше фото ось тут

Керч. Історико-культурна скарбниця

Fri, 23 May 2008 16:32:42 GMT

Керч - найстаріше місто України. Це справжня історико-культурна скарбниця. Городища п'яти античних міст (Пантикапей та Німфей - супер!!!), найдревніший християнський храм України (VIII ст.), Великі (дійсно величезні) Мітрідатські сходи, два супер-кургани (Царський та Мелек-Чесменський), дві великі фортеці (турецька - Єні-Кале та російська - "Керч" - одна з найбільших в Європі). Плюс Аджимушкайські катакомби, плюс Ельтиген... І це лише невеличкий перелік. Загалом одне з найцікавіших міст Криму.

фото:
Центральна частина Керчі
Античні міста
Кургани
Фортеця Єні-Кале
Фортеця "Керч"

Керч. Азовське узбережжя

Wed, 21 May 2008 11:14:43 GMT

Минулого року відпочивали у Керчі, на азовському узбережжі. Казкові краєвиди, тихе, тепле і чисте море, губки, лебеді (прямо у морі), неотруйні водяні змії (цікаво спостерігати як вони полюють за бичками)... Бунгало, і головне до моря 15 метрів. Супер!!! А подібних цін у Криму вже не знайдеш. Можу підказати телефон господаря - 80508814723. Звати Олег, може зоорганізувати екскурсії по Керчі (не подумайте, що це реклама, просто дійсно сподобалось).

Фото ось тут

Загублені пам'ятки

Wed, 07 May 2008 08:36:23 GMT

Костьоли: св. Ізидора в Безпечній та св. Антонія Падуанського в Руді розташовані за сім кілометрів один від одного (Сквирський район Київської області). Збудували їх у 70-і роки ХІХ століття, але в реєстрі пам'яток навіть місцевого значення їх немає. І не шукайте хоч згадку про них в Інтернеті - все одно не знайдете. Хоча споруди дуже колоритні.

На травневі свята

Fri, 25 Apr 2008 09:15:44 GMT

Стеблів, Виграїв, Квітки. Корсунь-Шевченківський район Черкаської області

Фото ось тут

Такий Крим мало хто бачив

Fri, 22 Feb 2008 15:46:11 GMT

Перекопський вал. Чорноморський бастіон. Тут фото
А тут стаття

Водяні млини

Fri, 22 Feb 2008 10:44:51 GMT

Хтось тут цікавиться водяними млинами? Тоді заходьте сюди.

Маловідомі та невідомі пам'ятки Білої Церкви

Wed, 07 Nov 2007 14:35:38 GMT

Згідно державного "Реєстру нерухомих пам'яток" у Білій Церкві розташовані 82 пам'ятки архітектури. Серед них попсових і відносно загальновідомих - штук сім. Головна - парк "Олександрія". Цю знають всі. А ось про велику синагогу , єврейський молитовний будинок, театр, що раніше був конюшнею, та багато чого ще, знають далеко не всі (навіть серед жителів міста).

Більше ось тут

На батьківщину Шевченка та Нечуя-Левуцького. Плюс Тараща

Wed, 24 Oct 2007 14:36:04 GMT

Вгору-вниз, вгору-вниз (або навпаки). Аж дух перехоплює. Це зовсім не те, про що можна подумати, маючи дещо збочену фантазію. Це дороги на Богуславщині. Балки, яри, схили і пагорби. А за пагорбами річка Рось, яка все це створила.
Ось авто видирається на пагорб. А за ним...

Фотозвіт про мандрівку лежить ось тут

Достопримечательности Киевщины

Thu, 11 Oct 2007 14:59:53 GMT

Веб-сайт Украина Инкогнита открыл подраздел "Фотопутеводитель - Киевщина". Пока материалов не много, но мы стараемся оперативно обновлять. Возможно кому-то будет интересно посмотреть достопримечательности Киевской области. Заходите
http://ukrainainkognita.org.ua/putivnyk/kyivobl_rus.htm