?

Log in

No account? Create an account
   



Першим пунктом нашої подорожі було село Гельмязів (Золотоніський район, в 3 км від траси Київ-Золотоноша відразу після повороту на Канів). Ще в ХІХ ст. це було містечко. Від минулого статусу Гельмязова дещо залишилось. В першу чергу варто згадати велику муровану Троїцьку церкву, що була зведена у 1841 році (варто звернути увагу на дзвіницю з високим шпилем). Також у селі збереглись будівлі двох маєтків: панів Левицьких (у парку поряд із церквою) та панів Терлецьких (північно-східна околиця села, нині психоневрологічний диспансер).

 

Далі був їжджений-переїжджений нами Канів. Супер-краєвиди, унікальна історія, Тарасова гора, Канівський заповідник і, звичайно, одна з 19 пам’яток княжої доби – Успенський (Георгіївський) собор.

 

З Канева ми прямували у Черкаському напрямку, до великого села Мошни. В ХІХ столітті це було містечко, що належало спочатку Олександрі Браницькій (власниці Білої Церкви), а потім її дочці Єлизаветі – дружині відомого князя Михайла Воронцова. Завдяки цій родині в Мошнах з’явились суперпомпезна Преображенська церква (1840р., автор – відмий одеський архітектор Г.Торрічеллі) за архітектурою дуже схожа на Воронцовський палац у Алупці, великий костьол рідкісної для Придніпров’я архітектури (радянська влада як не старалася, але не змогла знищити велич цієї споруди). А ще, кажуть, у Мошнах є цікавий дерев’яний садибний будинок збудований Владиславом Городецьким.

 

У Мошнах ми повернули праворуч і через Байбузи та Старосілля попрямували до Млієва. Відразу за мостом через Вільшанку почалися чудові лісові краєвиди Мошногірського кряжу, а село Старосілля і зовсім нагадує типове Карпатське село – довжелезне, лісисте і на крутих пагорбах.

 

Мліїв – велике село відоме своєю дослідницькою селекційною станцією, заснованою у середині ХІХ століття родиною багатих промисловців Симиренків. Станція розташована на крайній західній околиці Млієва (хоча правильна назва Інститут помології АН України). На її території розбито великий і чудовий (як для цього регіону) парк. Тут збереглося чимало будівель ХІХ століття, зокрема будинок в якому жили Симиренки (1855 р.), в якому у 1926 році застрелили найвідомішого представника родини легендарних селекціонерів яблук і груш – Левка Платоновича. Нині у будинку музей.

Головне приміщення інституту помології (в минулому садівництва) звели у 1926 році. Будинок вражає – це не інститут – це справжній палац.

Поряд з парком збереглася невелика, але дуже симпатична родинна церква Симиренків.

 

Наступна наша зупинка – місто Городище. Тут зберігся ще один шедевр із спадку Воронових – неготична Михайлівська церква (1844 рік). Ну ніяк не вкладається в голові що ця культова будівля ніколи не була римо-католицькою. А ще вона нагадує декорацію для якогось дитячого фільму-казки.

 

Далі через Вільшану потрапляємо у Шевченкове (в минулому Кирилівка чи Керелівка). Саме тут провів дитячі роки Тарас Шевченко. Нині в Шевченковому розташований один з головних музеїв Шевченка, чи не головним експонатом якого є хата дяка (кажуть, що це реконструкція), в якій Тарас вчився.

По дорозі із Шевченкового до Будища якимось дивом зберігся старий вітряк. Судячи з його стану, ще кілька десятків років тому вітряк працював. А у Будищі розташований маєток пана Енгельгарда, в якому козачкував Тарас Шевченко. У одноповерховому палаці нині розміщена загальноосвітня школа. Навколо палацу розбито чудовий парк, чи не головною окрасою якого є два багатовікових дуби. В дуплі одного з цих дубів Тарас Шевченко, ніби-то ховався від пана.

 

Наступна наша зупинка – село Моринці (щоб дістатись суди, потрібно проїхати всю!!! Шампань). Саме тут народився Тарас Шевченко. На місці де стояла хата батьків (точніше діда) поета нині розташовано етнографічний музей. Саме село дуже мальовниче – пагорби, балки та яри.

У Моринському лісництві є величезний вольєр з дикими кабанами. Розташоване лісництво на виїзді із Моринців до Почапинців. Проминувши село Почапинці, в якому слід звернути увагу на шедевр радянської провінційної архітектури – будівлю загальноосвітньої школи з високою вежею, ми потрапили у Верещаки. В цьому селі збереглась колоритна дерев’яна церква – Покровська. Збудували цей храм у другій половині ХІХ століття, хоча можливо його лише перебудували, адже згідно “Сказаний...” Похилевича вона була ще у XVIII столітті.

 

Далі знову повертаємось у Почапинці і прямуємо у напрямку Лисянки, але за кілька кілометрів повертаємо праворуч до села Журжинці. Ніколи б не подумав, що хрестик на карті може виявитись великим кам’яним храмом, що був зведений ще у 1832 році. Цей майже еталон російського класицизму збудували на кошти надвірного радника Василя Протопопова, на честь Різдва Богородиці. Нині церква на реставрації, в радянські часи у ній був склад.

 

І знову повертаємось у Почапинці. Звідси наш шлях веде до Стеблева. Про казкові красоти долини Росі у цьому селищі, про музей Нечуя-Левуцького я вже розповідав. Цього разу у мене інша ціль – маєток Головинських, в якому зупинявся Адам Міцкевич. Розташований він на березі Росі поряд із музеєм-садибою Нечуя-Левицького та школою. Але знайти його непросто (від бібліотеки прямуйте стежкою, повз стіл з лавкою у хащі – метрів через 50 побачите двохповерховий садибний будинок). Від маєтку залишилось власне небагато – один садибний будинок та й той захаращений. Просто дивує невігластво місцевих жителів, які поголовно не знають або забули про існування будинку в якому деякий час перебував великий класик польської літератури, та місцевої влади, що довела маєток до теперішнього стану.

 

Наостанок хочеться сказати про загальну українську біду – старовинні церкви. Поряд із Стеблевом у селі Тараща доживають віку руїни дерев’яної церкви збудованої у 1862 році. У Судинах, що теж недалеко років шість тому звели нову цегляну церкву, але дерев’яну ХІХ століття розібрали, а у Пединівці дерев’яну церкву просто розвалили. І стільки ще таких прикладів...

Значно більше фото ось тут
   




Керч - найстаріше місто України. Це справжня історико-культурна скарбниця. Городища п'яти античних міст (Пантикапей та Німфей - супер!!!), найдревніший християнський храм України (VIII ст.), Великі (дійсно величезні) Мітрідатські сходи, два супер-кургани (Царський та Мелек-Чесменський), дві великі фортеці (турецька - Єні-Кале та російська - "Керч" - одна з найбільших в Європі). Плюс Аджимушкайські катакомби, плюс Ельтиген... І це лише невеличкий перелік. Загалом одне з найцікавіших міст Криму.

фото:
Центральна частина Керчі
Античні міста
Кургани
Фортеця Єні-Кале
Фортеця "Керч"



Минулого року відпочивали у Керчі, на азовському узбережжі. Казкові краєвиди, тихе, тепле і чисте море, губки, лебеді (прямо у морі), неотруйні водяні змії (цікаво спостерігати як вони полюють за бичками)... Бунгало, і головне до моря 15 метрів. Супер!!! А подібних цін у Криму вже не знайдеш. Можу підказати телефон господаря - 80508814723. Звати Олег, може зоорганізувати екскурсії по Керчі (не подумайте, що це реклама, просто дійсно сподобалось).

Фото ось тут

Загублені пам'ятки

 

Костьоли: св. Ізидора в Безпечній та св. Антонія Падуанського в Руді розташовані за сім кілометрів один від одного (Сквирський район Київської області). Збудували їх у 70-і роки ХІХ століття, але в реєстрі пам'яток навіть місцевого значення їх немає. І не шукайте хоч згадку про них в Інтернеті - все одно не знайдете. Хоча споруди дуже колоритні.

На травневі свята



Стеблів, Виграїв, Квітки. Корсунь-Шевченківський район Черкаської області

Фото ось тут
 

Перекопський вал. Чорноморський бастіон. Тут фото
А тут стаття
Згідно державного "Реєстру нерухомих пам'яток" у Білій Церкві розташовані 82 пам'ятки архітектури. Серед них попсових і відносно загальновідомих - штук сім. Головна - парк "Олександрія".  Цю знають всі. А ось про велику синагогу , єврейський молитовний будинок, театр, що раніше був конюшнею, та багато чого ще, знають далеко не всі (навіть серед жителів міста).

 

 

Більше ось тут
Вгору-вниз, вгору-вниз (або навпаки). Аж дух перехоплює. Це зовсім не те, про що можна подумати, маючи дещо збочену фантазію. Це дороги на Богуславщині. Балки, яри, схили і пагорби. А за пагорбами річка Рось, яка все це створила.
Ось авто видирається на пагорб. А за ним...


   

Фотозвіт про мандрівку лежить ось тут 
Веб-сайт Украина Инкогнита открыл подраздел "Фотопутеводитель - Киевщина". Пока материалов не много, но мы стараемся оперативно обновлять. Возможно кому-то будет интересно посмотреть достопримечательности Киевской области. Заходите
http://ukrainainkognita.org.ua/putivnyk/kyivobl_rus.htm